- АКАДЕМІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ
- Транслітерація кирилиці латиницею
- Правила оформлення бібліографічних списків
- Правила оформлення бібліографічних посилань
- Міжнародні наукометричні бази даних
- Методичні рекомендації з визначення індексів УДК
- Відкритий український індекс наукового цитування
- Бібліографічні менеджери
АКАДЕМІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ
Відповідно до Закону України «Про освіту» академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень (ст. 42 Закону України «Про освіту»).
Дотримання академічної доброчесності
Дотримання академічної доброчесності педагогічними, науково-педагогічними та науковими працівниками передбачає:
-
-
- посилання на джерела інформації у разі використання ідей, тверджень, відомостей;
- дотримання норм законодавства про авторське право;
- надання достовірної інформації про результати досліджень та власну педагогічну (науково-педагогічну, творчу) діяльність;
- контроль за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти.
-
Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає:
-
-
- самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з особливим освітніми потребами ця вимога застосовується з урахуванням їх індивідуальних потреб і можливостей);
- посилання на джерела інформації у разі використання ідей, тверджень, відомостей;
- дотримання норм законодавства про авторське право;
- надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності, використані методики досліджень і джерела інформації.
-
Порушенням академічної доброчесності вважається:
-
-
- академічний плагіат – оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості), та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства; формою академічного плагіату є самоплагіат, що полягає у відтворенні без посилання на джерело інформації власних раніше опублікованих текстів;
- фабрикація – фальсифікація результатів досліджень, посилань, або будь-яких інших даних, що стосуються освітнього процесу;
- обман – надання завідомо неправдивої інформації стосовно власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітньої процесу;
- списування – використання без відповідного дозволу зовнішніх джерел інформації під час оцінювання результатів навчання;
- хабарництво – надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна чи послуг матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної вигоди в освітньому процесі.
-
Відповідальність за порушення принципів академічної доброчесності
За порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:
-
-
- відмова у присудженні наукового ступеня чи присвоєнні вченого звання;
- позбавлення присудженого наукового ступеня чи присвоєного вченого звання;
- позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.
-
За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:
-
-
- повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо);
- повторне проходження навчального курсу;
- відрахування із закладу освіти (крім осіб, що здобувають загальну середню освіту).
-
Нормативні документи
Законодавство
Закон України «Про освіту»
Закон України «Про вищу освіту»
Закон України «Про авторське право і суміжні права»
Положення про Національний репозитарій академічних текстів: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.2017 № 541
Рекомендації щодо запобігання академічному плагіату та його виявлення в наукових роботах (авторефератах, дисертаціях, монографіях, наукових доповідях, статтях тощо): лист Міністерства освіти і науки України від 15.08.2018 р. № 1/11-8681.
Корисні матеріали та посилання
Серія інформаційних бюлетенів «Академічна доброчесність Infobulletin».
Проєкт «Культура академічної доброчесності: роль бібліотек».
Транслітерація кирилиці латиницею
Офіційна транслітерація українського алфавіту латиницею регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 р. № 55
Правила оформлення бібліографічних списків
Складання списку використаної літератури є важливим обов’язковим елементом наукової роботи. Він певною мірою є вираженням наукової етики та культури наукової праці.
Список використаної літератури відображає роботу автора зі збору та аналізу літератури, дозволяє зробити висновок про ступінь фундаментальності проведеного дослідження і охоплює документи, використані при написанні наукової роботи.
Будь-яка наукова робота супроводжується списком літератури, складати який необхідно за певними правилами.
Бібліографічний опис документів здійснюється за:
Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006.
Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання: ДСТУ ГОСТ 7.80:2007.
Правила описування архівних документів. ДСТУ 4331.2004.
Слова і словосполучення скорочуються відповідно до:
Загальні правила
Об’єктами опису є всі види опублікованих та неопублікованих документів на будь-яких носіях.
Джерелом інформації для складання бібліографічного опису є документ в цілому.
Опис документів здійснюється за титульним аркушем, титульним екраном, етикеткою, наклейкою тощо.
Мова бібліографічного опису, як правило, відповідає мові вихідних відомостей документів.
Бібліографічний опис складається за сучасною орфографією.
Числівники в описі, як правило, наводять так, як вони подані у джерелі інформації. Але римські цифри і числівники у словесній формі замінюють арабськими цифрами при позначенні кількості класів чи курсів навчальних закладів; порядкових номерів видання; дат виходу документа; номерів випусків багаточастинного документа.
При складанні бібліографічних списків до курсових, дипломних робіт, дисертацій після прізвища автора перед ініціалами кома не ставиться.
Міжнародний стандартний книжковий номер (ISBN), ціна, відомості про тираж при складанні бібліографічних списків також не вказуються.
Опис джерел
Кожен запис про книгу чи статтю – це бібліографічний запис, що містить основні відомості:
-
- прізвище автора, його ініціали;
- назва твору (без лапок) та відомості про відповідальність;
- вихідні дані: місце видання, видавництво, рік видання;
- кількість сторінок.
Опис складається з елементів, які поділяються на обов’язкові та факультативні. У бібліографічному описі можуть бути тільки обов’язкові чи обов’язкові та факультативні елементи. Обов’язкові елементи містять бібліографічні відомості, які забезпечують ідентифікацію документа. Їх наводять у будь-якому описі.
У відомостях, що відносяться до назви, подають дані про кількість томів, які передбачені при створенні документа. Наприклад:
: у 5 т.
: в 6 т.
: у 2 ч.
Зона видання містить інформацію про зміни і особливості видання по відношенню до інших видань того ж твору. Відомості про видання наводять у формулюваннях і послідовності, вказаних у джерелі інформації. Наприклад:
– 2-ге вид.
– Вид. 3-тє, без змін
– 7-ме вид., допов. і перероб.
– 11-те вид.
– 5th ed.
– 3., überarb. u. erw. Aufl.
Обов’язковим бібліографічним елементом опису є зазначення місця видання.
Прийняті скорочення:
Київ
Харків
Чернівці.
Оформлення списку літератури:
Застосовується декілька способів угруповання матеріалу в списку літератури: алфавітний, систематичний, хронологічний, за главою роботи, в порядку цитування та згадки літератури в тексті.
Найбільш часто у наукових роботах використовується алфавітне групування – тобто коли бібліографічні записи розташовуються за алфавітом авторів та заголовків робіт (якщо автора не вказано, або авторів більше трьох):
-
-
- розміщення бібліографічних записів при збігу першого слова назви – за алфавітом другого слова і т. д.;
- розміщення праць одного автора – за алфавітом першого слова назви окремих творів;
- розміщення праць авторів з однаковими прізвищами – за алфавітом ініціалів авторів;
- при збігу прізвищ та ініціалів авторів – за алфавітом праць;
- розміщення бібліографічних записів різними мовами:
– спочатку за зведеним українсько-російським алфавітом чи мовами з кириличним алфавітом;
– потім література іноземними мовами в порядку латинського алфавіту.
-
Систематичне розташування відомостей про документи застосовується для великих списків по комплексним темам. Документи розташовуються у відповідності з главами або розділами роботи. Всередині розділу записи подаються в алфавітному або хронологічному порядку. Відомості про документи загального характеру (покажчики, довідники або матеріали, що відносяться до теми в цілому) для запобігання повторення доцільно виділити в окремий розділ.
Хронологічне розташування відомостей про документи застосовується в основному у дослідженнях історичного спрямування, присвячених розвитку науки, діяльності певної особи. Відомості розташовуються за роками публікацій, а у межах року – за алфавітом прізвищ авторів та назв книг.
Відомості про джерела нумеруються арабськими цифрами. Номер ставиться перед бібліографічним записом і відокремлюється від нього крапкою.
Зв’язок бібліографічного списку з текстом роботи здійснюється за номерами записів у списку літератури. Форма зв’язку записів з основним текстом – за номерами записів у списку. Такі номери розміщують у квадратних дужках. Цифри у них показують, під яким номером належить шукати у списку літератури потрібне джерело.
Бібліографічні списки містять описи використаних джерел і розміщуються в кінці роботи. Сторінки списку, як і інші сторінки тексту, нумеруються. Нумерація наскрізна, продовжує нумерацію сторінок тексту.
Використовується назва «Список літератури».
Методичні рекомендації із застосування
ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 дивіться на сайті Книжкової палати України
Методичні рекомендації щодо складання бібліографічного опису документа (ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”). – Режим доступу: http://www.ukrbook.net/zakony/metodrek.pdf.
Приклади бібліографічних записів. – Режим доступу: http://www.ukrbook.net/zakony/prykl_bib_zap.pdf.
Правила оформлення бібліографічних посилань
В Україні 01 липня 2016 р. набув чинності
Стандарт установлює:
-
-
- види бібліографічних посилань, правила та особливості їхнього складання і розміщення у документах;
- особливості складання комплексного бібліографічного посилання;
- особливості складання бібліографічного посилання на електронний ресурс;
- особливості складання бібліографічного посилання на архівний документ.
-
Генератори посилань:
- BibMe – безкоштовний генератор цитувань, що дає змогу створювати списки за 4-ма стилями: MLA, APA, Chicago, Turabian.
- Citation Machine – генератор посилань у стилях APA, MLA, Chicago. Платформа пропонує посібник з правильного цитування.
- CiteMaker – автоматично генерує цитати для вебсайтів у стилях MLA, APA, Harvard та Oxford.
- Citethisforme – безплатний генератор посилань, дає змогу працювати з багатьма стилями.
- CiteFast – безкоштовний генератор цитат у стилях APA, MLA та Chicago.
- Chegg – безплатний генератор цитат у стилях APA, MLA, Chicago та ін.
- Grafiati – безкоштовний сервіс автоматичного оформлення посилань і створення списків використаних джерел за українськими та міжнародними стандартами: ДСТУ 8302:2015, ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 (ВАК), APA, MLA, Chicago та Harvard.
- Citation Generator – генерує посилання в стилях MLA, APA, Chicago.
- MyBib – безплатний генератор посилань у стилях APA, MLA, Chicago, Harvard.
- ONAFT4Ref – сервіс для автоматизованого оформлення бібліографічних посилань згідно з ДСТУ 8302:2015.
- ResearchoMatic – програма для цитування джерел у всіх основних стилях цитування, включаючи IEEE, MLA, APA, Chicago.
- VAK.in.ua – портал, присвячений полегшенню процедури оформлення наукових джерел відповідно до вимог Вищої атестаційної комісії (ВАК) України.
Як оформити джерела згідно з вимогами ВАК України за допомогою порталу VAK.in.ua
Міжнародні наукометричні бази даних
Наукометрична база даних – це бібліографічна і реферативна база даних з інструментами для відстеження цитованості статей, опублікованих у наукових виданнях.
Найбільш авторитетні і повні бази даних – Scopus, наукового видавництва Elsevier, та Web of Science (WoS).
SCOPUS – це реферативна база даних і наукометрична платформа, що була створена в 2004 р. видавничою корпорацією Elsevier (заснованою в 1880 р., м. Амстердам, Нідерланди). Scopus містить понад 54 млн. реферативних записів. В базі даних вже проіндексовано біля 22 тис. назв наукових журналів 5 тис. видавництв, 400 книжкових серій та 6,4 млн. праць конференцій. Видання індексуються з різним хронологічним охопленням, найповажніші наукові часописи представлені архівами, починаючи з першого випуску першого тому. Наукометричний апарат Scopus забезпечує облік публікацій науковців і установ, у яких вони працюють, та статистику їх цитованості. База даних доступна на умовах передплати.
WEB OF SCIENCE (WoS) (до 2014 Web of Knowledge) — платформа, на якій розміщено бази наукової літератури і патентів, до 2016 року належала Thomson Reuters. В листопаді 2016 року відділення IP & Science придбано інвестиційними фондами і функціонує як Clarivate Analytics.
Web of Science надає доступ до більш ніж 12 тис. журналів та до більш ніж 150 тис. матеріалів конференцій в галузі природничих, суспільних, гуманітарних наук та мистецтва. При цьому глибина архіву сягає 1900 року. WoS дозволяє організовувати пошук за ключовими словами, по окремому автору і по організації (університету), підключаючи при цьому потужний апарат аналізу знайдених результатів. Результат пошуку як по автору, так і по організації дозволяє оцінити загальну кількість публікацій, кількість цитувань, h-індекс та інші показники.
Розробник ресурсу – Філадельфійський інститут наукової інформації. База даних доступна на умовах передплати.
Центральною частиною платформи є наукометрична, реферативна, міжнародна база даних Web of Science Core Collection WoS (CC) (до 2014 мала назву Web of Science), яка включає в себе понад 18000 провідних журналів, розміщені у трьох ключових індексах наукової літератури:
-
-
- SCIE (Science Citation Index Expanded) індексується 8300 журналів, архів з 1900 року,
- SSCI (Social Science Citation Index ) — 2900, архів з 1900
- AHCI(Arts and Humanities Citation Index) — 1600 видань, архів з 1975.
-
Деякі відання одночасно представлені у кількох індексах.
У 2015 році WoS (CC) розширена новою мультидисциплінарною колекцією
-
-
- ESCI (Emerging Source Citation Index індекс видань, що з’являються) в якому на даний момент більше 5500 видань, і процедура відбору триває.
-
Також у WoS (CC) входять:
-
-
- Conference Preceding Citation Index матеріали вибраних конференцій (окремо природничих та соціо-гуманітарних наук),
- Book Citation Index індекс цитувань наукових книжок (також окремо з природничих та соціо-гуманітарних наук),
- Index Chemicus та Current Chemical Reaction (хімічні індекси).
-
У Web of Science індексуються видання як традиційної бізнес моделі так і журнали відкритого доступу.
DOAJ (Directory of Open Access Journals) (Швеція) – каталог наукових журналів відкритого доступу. Сервіс надає доступ до біля 10 тис. повнотекстових рецензованих наукових та академічних журналів з усіх галузей знань та різними мовами (більш ніж 2 млн. статей).
EBSCO – провідний постачальник електронних сервісів та баз даних на ринку інформаційних послуг, надає доступ до понад 200 наукових, технічних і медичних англомовних баз для різних груп користувачів. Частина статей в базах надається у вигляді повних текстів, частина – тільки в вигляді анотацій (abstracts). База даних доступна на умовах передплати.
Google Scholar (Google Академія) – вільно доступна пошукова система, яка індексує повнотекстові наукові публікації всіх форматів і дисциплін. Google Scholar індексує більшість рецензованих онлайн-журналів Європи та Америки найбільших наукових видавництв.
За допомогою єдиної форми запиту, можна виконувати пошук у різних дисциплінах і за різними джерелами, включаючи рецензовані статті, дисертації, книги, реферати і звіти, опубліковані видавництвами наукової літератури, професійними асоціаціями, вищими навчальними закладами та іншими науковими організаціями.
Пошук у GoogleScholar (інструкція користувача)
Index Copernicus (база наукових публікацій) – це міжнародна наукометрична онлайн база, створена в 1999 році в Польщі. Містить внесену користувачем інформацію, в тому числі профіль вченого (науковця), а також перелік наукових установ, друковані видання (журнали) та інші проекти. IC був розроблений, щоб проаналізувати кожен аспект професійної діяльності вчених, виробляти індивідуальні щорічні звіти про діяльність та аналіз публікаційної активності.
Сайт Index Copernicus включає:
-
-
- анотації розміщених наукових публікацій,
- індексування журналів (наукових публікацій),
- ранжування журналів,
- реферування журналів, а також є платформою для наукового співробітництва та виконання спільних наукових проектів.
-
Можливості для науковців (вчених):
Index Copernicus (IC) пропонує персональний доступ до найактуальніших публікацій та досліджень. Кожен науковець визначає обсяг інформації, яку він хоче розмістити на сайті. Обрана інформація надходить безпосередньо на свій власний браузер, заощаджуючи час і зусилля. Можна стежити за науковими досягненнями в світі в тій чи іншій галузі науки чи отримувати запрошення приєднатися до науково-дослідних проектів і пропозиції роботи, обмінюватися інформацією з іншими науковцями через комунікатор ІС, знаходити партнерів для співпраці, отримувати інформацію щодо майбутніх конференцій та інших заходів, слідкувати за досягненнями інших науковців.
Кожен науковець, що реєструється на сайті створює свій індивідуальний профіль, де міститься інформація про його вчений ступінь, звання, науково-дослідну діяльність, гранти, патенти, публікації, журнали, де їх роботи були опубліковані та журнали, де вони виступають в якості рецензентів і редакторів. IC проводить аналіз (оцінку) досягнень кожного науковця, його професійний розвиток до уваги береться науково-дослідний потенціал, педагогічний потенціал, адміністративний досвід.
Конфіденційність:
Гарантована повна конфіденційність інформації, що надається клієнтом. Бази даних захищені від будь-якого типу несанкціонованих вторгнень. Інформаційними послугами IC можуть користуватися виключно клієнти IC, які самі визначають, який обсяг їх інформації може бути представлений для загального розгляду.
Зареєструватись можна за наступним посиланням: https://scientists.indexcopernicus.com/homesic.php
Основні наукометричні показники
Індекс цитування — прийнятий у науковому світі показник «значущості» праць вченого і являє собою число посилань на публікації вченого у реферованих наукових періодичних виданнях. SCI є одним з найпоширеніших науко метричних показників. Наявність у науково-освітніх організаціях вчених, які мають високий індекс цитування, говорить про високу ефективність та результативності діяльності вузу в цілому.
Індекс Хірша (h-index) — показник, запропонований в 2005 р. американськими фізиком Хорхе Хиршем з університету Сан-Дієго, Каліфорнія. Критерій заснований на кількості публікацій вченого і кількості цитувань цих публікацій, і розраховується за спеціальною формулою.
Імпакт-фактор (ІФ або IF) — формальний чисельний показник інформаційної значимості наукового журналу. Показник розраховується як кількість посилань у конкретному році на опубліковані в журналі статті за попередні 2-3 роки. Вважається, що чим вище значення імпакт-фактору, тим вищі наукова цінність та авторитетність журналу.
Навчальні ресурси
Вебінари компанії Elsevier українською у записі: https://www.elsevier.com/pl-pl/promo/elsevier-training-and-demo-webinars
Вебінари компанії Clarivate українською у записі: https://www.youtube.com/channel/UCSMJ679M7c78lYA5eu41jYg
Методичні рекомендації з визначення індексів УДК
Універсальна десяткова класифікація (УДК) – це міжнародна багатомовна класифікаційна система, що об’єднує всі галузі знань в єдиній універсальній структурі з загальною десятковою нотацією.
Визначення класифікаційного індексу УДК наукових статей необхідне для того, щоб публікація зайняла належне місце в інформаційних фондах, а також для її більш швидкого пошуку за допомогою правильно визначеного індексу змісту.
В Україні індекс УДК визначають за другим україномовним виданням таблиць УДК, підготовку і випуск яких здійснює Книжкова палата України.
Таблиці УДК призначені для систематизації документів, пошуку інформації та організації фондів документів з усіх галузей знань у бібліотеках, видавництвах, інформаційних центрах тощо; роботи без індексу УДК не розглядаються при реєстрації в глобальних базах даних.
Багато наукових журналів|часописів| вимагають індекс УДК на статтю для її публікації.
Процес індексування документів за УДК можна подати у вигляді переліку таких операцій:
-
-
- ознайомлення зі змістом документа;
- формулювання основного змісту та відбір понять, які відображають основний зміст документа;
- аналіз семантичної ролі понять основного змісту документа (поділ на основні й допоміжні поняття);
- визначення тематичного розділу таблиць УДК, в якому необхідно шукати поняття, що індексується, за допомогою пошуку індексу в АПП;
- визначення індексів для понять, що індексуються, або їхніх складових;
- перевірка відповідності значень отриманих індексів і понять;
- визначення відношень між поняттями основного змісту документа для вибору знаків з’єднання індексів цих понять в єдиний індекс документа;
- компонування індексу як результат використання правил.
-
За структурою УДК – ієрархічна комбінаційна система, яка містить основну таблицю, допоміжні таблиці й абетково-предметний покажчик. До її основного ряду входять такі класи:
0 Загальний відділ
1 Філософія. Психологія
2 Релігія. Теологія (богослов’я)
3 Суспільні науки
4 (вільний з 1961 р.)
5 Математика. Природничі науки
6 Прикладні науки. Медицина. Техніка
7 Мистецтво. Декоративно-прикладне мистецтво. Ігри. Спорт
8 Мова. Мовознавство. Художня література. Літературознавство
9 Географія. Біографії. Історія
Структура індексації в УДК логічна, кожен наступний знак в індексі відображає рівень класифікації. На першому ступені індекси однозначні, на другому – двозначні, на третьому – тризначні і т.д. Завдяки такій побудові індекси можуть легко розширюватися, деталізуватися і, навпаки, згортатися, стискатися. Наприклад:
330 Економіка в цілому
330.8 Історія економічних теорій, доктрин, догм
330.82 Класичні та посткласичні економічні теорії. Лібералізм. Етичні, романтичні, історичні
330.821.1 Класична економічна теорія (Петті, А. Сміт, Рікардо)
331 Праця. Працевлаштування. Робота. Економіка праці. Організація праці
331.5 Ринок праці. Працевлаштування. Зайнятість
УДК має розгорнуту систему допоміжних таблиць, які складаються з таблиць загальних визначників, що використовуються в усіх діленнях основної таблиці, і таблиць спеціальних (аналітичних) визначників, що використовуються в межах певних розділів.
До загальних визначників належать визначники форми, місця, народів, часу, загальні визначники з дефісом. Визначники форми використовуються для відображення літературної форми і читацького призначення документа. Наприклад:
(043) Дисертації. Тези.
Визначники місця відображають територіальну ознаку змісту документів. Наприклад:
(477) Україна
(478) Молдова. Республіка Молдова
Визначники з дефісом дають змогу показати матеріали або компоненти, з яких зроблені предмети, вироби (-03), або окремі професії, кадри, особи (-05). Наприклад:
621-05 Машинобудівники.
Індексування документів за Універсальною десятковою класифікацією
Якщо у документі розглядаються дві або декілька тем, то правила використання УДК дозволяють утворювати комбіновані індекси.
Для об’єднання в одному індексі змісту декількох класів УДК коди відповідних класів об’єднують знаком « » (знак поєднання).
Часто в документах розглядають багатоаспектні питання, у яких поєднують зміст різних класів УДК не механічно, а у якості різноманітних аспектів однієї теми. Для зазначення багатоаспектності теми коди класів окремих аспектів поєднують у єдиному індексі через знак двокрапки, котрий у даному випадку має назву «знак відношення».
Таблиці визначників розроблені дуже детально, вони мають тисячі ділень. Завдяки цьому значно зменшується обсяг основної таблиці, збільшується точність відображення ознак документів і таким чином підвищуються оперативність і точність пошуку.
Методичні рекомендації з визначення кодів JEL Classification
Відкритий український індекс наукового цитування
Відкритий український індекс наукового цитування (Open Ukrainian Citation Index, OUCI) – пошукова система і база даних наукових цитувань, які надходять від усіх видань, що підтримують Initiative for Open Citations. Зараз ініціативу підтримує більшість провідних наукових видавців світу.
Система OUCI покликана спростити пошук наукових публікацій, привернути увагу редакцій до проблеми повноти та якості метаданих українських наукових видань, покращить представлення українських наукових видань у спеціалізованих пошукових системах, що може розширити їх читацьку аудиторію, дозволить бібліометристам вільно вивчати зв’язки між авторами та документами з різних наукових дисциплін, зокрема, в галузі суспільних та гуманітарних наук.
OUCI пропонує фільтри, які дозволяють проводити пошук документів лише серед видань, що представлені в базах Scopus, Web of Science Core Collection, Переліку наукових фахових видань України (категорії А та Б).
OUCI доступний за посиланням http://ouci.dntb.gov.ua/
Mendeley: 
