Цей день — не просто дата в календарі. Це нагода вшанувати корінні народи України — кримських татар, караїмів і кримчаків, які продовжують боротьбу за свою ідентичність, культуру та право жити на рідній землі.
Після окупації Криму Росія розгорнула цілеспрямовану кампанію знищення культурної спадщини півострова, прикриваючи це “реставраціями”.
Ханський палац у Бахчисараї — символ кримськотатарської архітектури — спотворений нефаховими втручаннями.
Музей Лесі Українки в Ялті — позбавлений української експозиції.
Херсонес Таврійський — перетворений на інструмент пропаганди.
Мечеті, кенаси, сакральні об’єкти — руйнуються або замовчуються.
Це — не про відновлення, це — про спробу знищити культурну памʼять і замінити її чужими міфами.
Як митці, ми маємо силу відповідати на це мовою мистецтва — мовою правди, пам’яті та опору.
У нашій Академії навчаються студенти, серед яких є і представники кримськотатарського народу. І ми з гордістю підсилюємо їхні голоси, їхню творчість і культурну тяглість.
Мистецтво — це не лише про сцену. Це — про збереження того, що намагаються знищити. Про мову, традицію, символи, що оживають у пісні, виставі, хореографії.
