Від методології до перформансу. Старша викладачка кафедри хореографії КМАЕЦМ стала співкураторкою Text Body Lab.
16-25 вересня 2026 року старша викладачка кафедри хореографії Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв Кристина ШИШКАРЬОВА стала однією з кураторок міждисциплінарної лабораторії Text Body Lab, розробляла методологію роботи з учасниками та виступила режисеркою фінального перформансу-променаду «Танець проти Мурени часу. 15 способів не бути з’їденим».
Проєкт організували Національна спілка театральних діячів України та Національний художній музей України в партнерстві з Театром драматургів. Драматургинею та співкураторкою лабораторії стала Юлія ГОНЧАР, авторка тексту, з яким працювали учасники. Text Body Lab об’єднала дослідження тексту, руху, голосу та сценічної присутності. Учасники шукали способи перетворення слова на фізичну дію, досліджували взаємодію індивідуального й колективного тіла, ритму, дихання та простору.
Методологічна робота Кристини ШИШКАРЬОВОЇ охоплювала тілесну артикуляцію тексту, танцювальну імпровізацію, просторові й часові інструменти композиції, практики слухання та взаємодії. Окрему увагу було приділено тому, як звучання, інтонація та смисл слова можуть ставати основою рухової партитури, а фізична дія – відкривати нові прочитання драматургічного матеріалу. Фінальним результатом лабораторії став перформанс-променад «Танець проти Мурени часу. 15 способів не бути з’їденим». Формат передбачав переміщення глядачів між різними просторами: архітектура, відстань до виконавців і зміна точки спостереження ставали частиною драматургії. У постановці поєдналися рух, текст, голос, відеопроєкції та ритуальні дії.
Як режисерка фінального перформансу Кристина ШИШКАРЬОВА працювала над композицією сцен, переходами між ними, взаємодією виконавців і глядачів та поєднанням різних виражальних засобів у цілісне перформативне дійство. Напрацьовані під час лабораторії інструменти стали основою сценічної роботи.
Участь старшої викладачки КМАЕЦМ в Text Body Lab демонструє зв’язок педагогічної, дослідницької та режисерської практики. Такий досвід розширює можливості викладання сучасної хореографії, зокрема в роботі з міждисциплінарними проєктами, драматургією тіла та композицією перформансу.
Світлини: Max Solomko
